Кабаретна традиція Праги

Місто з власною естрадою

Прага не просто запозичила кабаре. У десятиліття перед Другою світовою війною місто створило власну традицію ревю, пісні та комічного театру, значною мірою чеськомовну, поєднуючи джаз, клоунаду та злободенний гумор. Сьогодні відвідувачі майже не зустрічають цю історію безпосередньо, адже багато в ній трималося на мові. Але саме вона пояснює, чому ідея вечора пісень, скетчів і танців за столиком відчувається тут органічно. Два імені важать найбільше: «Звільнений театр» міжвоєнних років і театр Semafor, заснований 1959 року.

«Визволений театр»

Osvobozené divadlo, «Визволений театр», було засновано 1926 року як театральна секція Devětsil — об'єднання чеських авангардних митців. Ранні роботи театру спиралися на дадаїзм, футуризм і чеський рух під назвою поетизм, а також надавали нового значення освітленню та контакту між акторами й глядачами. На його сцені поряд із власними п'єсами ставили твори таких модерних авторів, як Аполлінер, Жаррі та Кокто. Театр діяв до 1938 року й був важливою частиною культурного життя Першої Чехословацької республіки.

В+В та «Кишеньковий ревю»

У 1927 році двоє студентів-правників, Їржі Восковець і Ян Верих, виступили з власним шоу Vest Pocket Revue — монтажем дадаїстських жартів, інтелектуального гумору та джазових пісень. Це справило фурор, і дует приєднався до трупи. Того ж року до них долучився піаніст і композитор Ярослав Єжек, чиї пісні з джазовими впливами стали основою репертуару театру. Восковець і Верих, відомі просто як V+W, носили клоунські маски, натхненні клоунами Фрателліні, а згодом і самі очолили театр.

Заборонені теми та актуальний гумор

Одним із винаходів «Визволеного театру» була форбіна — імпровізований діалог, який виконували на авансцені перед завісою, часто реагуючи на тогочасні політичні та культурні події. Ранні програми були невимушеними, побудованими на імпровізації та реакціях публіки. З 1932 року вистави стали відкрито політичними й застерігали проти нацизму, що призвело до цензури та скарг. Театр закрили в листопаді 1938 року, і після короткого післявоєнного відродження він більше не повернувся.

Семафор і малі форми

Нова генерація празької сценічної розваги з'явилася з Semafor, заснованого 1959 року Їржі Сухим і Фердинандом Гавліком. Назва є абревіатурою від Sedm Malých Forem — семи малих форм, що охоплюють музичну комедію, поетичний театр, історію пісні, джаз, образотворче мистецтво, кіно та вільний жанр. Semafor став відправною точкою для багатьох чеських музикантів, серед них Карел Готт і Гана Гегерова, а Сухий виступав там десятиліттями. Він демонструє той самий мікс пісні, комедії та музики, що визначав міжвоєнні сцени міста.

Сусіди у Відні та Кракові

Празька сцена зростала серед близьких родичів. У Відні французька модель надихнула Jung-Wiener Theater zum lieben Augustin, що розміщувався в Theater an der Wien, а в 1920-х такі виконавці, як Фріц Грюнбаум і Карл Фаркас, працювали в Kabarett Simpl. У Кракові літературне кабаре Zielony Balonik, засноване місцевими поетами, письменниками та митцями в останні роки поділів Польщі, вважається витоком польського кабарету. Кожне місто взяло паризьку ідею пісні та сатири за столом і зробило її місцевою, як Прага зробила з V+W.

Від сатири до видовища

Сьогоднішні міжнародні шоу в Празі перебувають на протилежному кінці спектру від V+W. Там, де «Звільнений театр» покладався на чеську гру слів і політику, ревю десятиліть покладається на костюми, хореографію та музику, яку всі впізнають. Це робить його доступним для відвідувачів — ціною місцевої гостроти. Якщо історія приваблює, пошукайте архівні записи пісень Єжека, які досі перевидаються; а щодо самого вечора — путівник танцями пояснює стилі, які запозичує ревю.

Читати далі: Танцювальні шаленства двадцятого століття